Словарь української мови (1924)/спадати
| ◀ спад | Словарь української мови С спадати |
спадистий ▶ |
|
Спада́ти, да́ю, єш, сов. в. спа́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Упадать, упасть, сваливаться, свалиться, спасть. Нех на тебе всі нещастя з світа спаде і з неба. Чуб. V. 406. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 26. Ляха кров, сльози, муки спадуть на вас і на ваші внуки. Чуб. V. 236. 2) Падать, спадывать, спасть, опасть. ЗОЮР. I. 12. Ряса його.... спадала навкруг його такими ж довгими фалдами. Левиц. I. 134. Шапка з голови спала. 3) Сыпаться, осыпаться (о перезрѣломъ хлѣбѣ). Нема часу свого жати, бо панське спадає. Нп. 4) Входить, войти судномъ въ рѣку. На Лиман-ріку іспадали. АД. I. 217. 5) Стекать, стечь. Вода в Дністр спаде. Грин. III. 251. 6) Доставаться, достаться въ наслѣдство. Все на його спало, що було в батька. НВолын. у. Спав на мене великий маєток. 7) — з чо́го: — з ро́зуму. Глупѣть, поглупѣть. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб вовка од біди сховали. Гліб. — з го́лосу. Спадать съ голоса, терять голосъ. Дяк п'є горілки багато і вже спада з голосу. Котл. НП. 350. — з лиця́, — з ті́ла. Худѣть, похудѣть. А жаль мені дівчиноньки, що з личенька спала. Нп. Усе, було, тружусь, роблю, аж з тіла спала. Гліб. 8) — очи́ма на ко́го. Бросать, бросить взглядъ на кого, встрѣтить взглядомъ, упасть взгляду. Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду. МВ. (О. 1862. III. 59). Куди́ о́чі спа́ли. Куда глаза глядять. Бігти кинулася, куди очі спали. МВ. (О. 1862. I. 104). 9) — на що: — на ду́мку. Приходить, прійти въ голову, на мысль. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко! ізнов тобі щось на думку спало. Котл. НП. — на коня́. Вскакивать, вскочить на коня. Ой не вспів Нечаєнко та на коника спасти. Мет. 406. — на сте́жку. Идти, пойти по слѣдамъ кого. От і я на дідову стежку спала. Лебед. у.