Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спалахкотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спалахкотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Спалахкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Спалахнути. Желех. Земля запалиться і згорить ціла, спалахкотить небо з сонцем, місяцем і звіздами. Гн. II. 79.