Словарь української мови (1924)/спасати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спасати
Берлін: Українське слово, 1924

I. Спаса́ти, са́ю, єш, сов. в. спасти́, су́, се́ш, гл. Спасать, спасти (о душевномъ спасеніи). Хто хоче душу свою спасти. Єв. Мр. VIII. 35. Чорна риза не спасе, а біла в гріх не введе. Ном. № 204.

II. Спаса́ти, са́ю, єш, сов. в. спа́сти, су́, се́ш, гл. Выпасывать, выпасти, давать скоту съѣдать посѣвы, траву. Там чумаки ходять, в руках воли водять, траву спасають. Чуб. V. 964. Треба спасти жито, бо велике вже. НВолын. у. Также: съѣдать, съѣсть (растенія — о травоядномъ животномъ). Зілє спасає сива оленець. АД. I. 33.