Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спит

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спит
Берлін: Українське слово, 1924

Спит, ту, м. 1) = Спиток. Зірвали в чужому саду кілька ягід на спит. Черн. у. 2) Разспросы. Взяти кого на спит.