Словарь української мови (1924)/сплакати

by Борис Грінченко

◀ сплавовий

Словарь української мови Борис Грінченко С сплакати

сплакнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спла́кати, чу, чеш, гл. 1) Заплакать. Сплакав над ними (прощаючись), поблагословив їх. Гн. I. 145. Вона стала, сплакала, та й дома ся зостала. Гол. I. 216. 2) Выплакать. Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу. Чуб. V. 184.