Словарь української мови (1924)/сплітати
| ◀ спліндрувати | Словарь української мови С сплітати |
сплітатися ▶ |
|
Спліта́ти, та́ю, єш, сов. в. сплести́, ту́, те́ш, гл. 1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок. 2) Выдумать, сочинить. Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що. О. 1862. VI. 87.