Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сповчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сповчити
Берлін: Українське слово, 1924

Спо́вчити, вчу, чиш, гл. Сдѣлать, смастерить (съ трудомъ). Хату повчу та й не сповчу й досі. Вас. 208. Плахту наймичці яку сповчить. Вас. 208.