Словарь української мови (1924)/сподок

by Борис Грінченко

◀ сподобний

Словарь української мови Борис Грінченко С сподок

сподом ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сподо́к, дка́, м., мн. ч. спідки. 1) Та часть курительной трубки, въ которую вставляется чубукъ. Шух. I. 276. 2) Маленькая тарелочка. Вх. Лем. 469. 3) Спідки́ заклада́ти в хи́жі. При закладкѣ хаты класть въ углы различныя вещи: зелье, стекло, соль, деньги. Вх. Лем. 469.