Словарь української мови (1924)/спокутувати
| ◀ спокута | Словарь української мови С спокутувати |
спокушати ▶ |
|
Споку́тувати, тую, єш, гл. — гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч.
| ◀ спокута | Словарь української мови Борис Грінченко С спокутувати |
спокушати ▶ |
|
Словарь української мови — С
спокутувати
Борис Грінченко
1924
Споку́тувати, тую, єш, гл. — гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч.