Словарь української мови (1924)/спонаджувати
Зовнішній вигляд
◀ спона | Словарь української мови С спонаджувати |
спонаджуватися ▶ |
|
Спона́джувати, джую, єш, сов. в. спона́дити, джу, диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я. Канев. у.