Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спонаджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спонаджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Спона́джувати, джую, єш, сов. в. спона́дити, джу, диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я. Канев. у.