Словарь української мови (1924)/спонукувати

by Борис Грінченко

◀ спонаджуватися

Словарь української мови Борис Грінченко С спонукувати

спопелити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спону́кувати, кую, єш, сов. в. спону́кати, каю, єш, гл. Понуждать, понудить, заохочивать. Спонукувала хлопців до діла. Г. Барв. 486. Вони її спонукували на добро. Г. Барв. 487.