Словарь української мови (1924)/споруджувати

by Борис Грінченко

◀ споруда

Словарь української мови Борис Грінченко С споруджувати

споружати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спору́джувати, джую, єш, сов. в. спору́дити, джу́, диш, гл. Сооружать, соорудить; устраивать, устроить. На скелях він житло собі спорудив. К. Іов. 90. Спорудили церкву. Г. Барв. 171.