Словарь української мови (1924)/спосібно
| ◀ спосібність | Словарь української мови С спосібно |
способити ▶ |
|
Спосі́бно, нар. 1) Пригодно, нужно. 2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Міусск. окр. Куди йому спосібно йти. Шух. I. 79.
| ◀ спосібність | Словарь української мови Борис Грінченко С спосібно |
способити ▶ |
|
Словарь української мови — С
спосібно
Борис Грінченко
1924
Спосі́бно, нар. 1) Пригодно, нужно. 2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Міусск. окр. Куди йому спосібно йти. Шух. I. 79.