Словарь української мови (1924)/спочутний
| ◀ спочуйливий | Словарь української мови С спочутний |
спочуття ▶ |
|
Спочутни́й, а, е. Сочувствующій, сочувственый. Знаходив дуже спочутну собі душу. К. ХП. 24.
| ◀ спочуйливий | Словарь української мови Борис Грінченко С спочутний |
спочуття ▶ |
|
Словарь української мови — С
спочутний
Борис Грінченко
1924
Спочутни́й, а, е. Сочувствующій, сочувственый. Знаходив дуже спочутну собі душу. К. ХП. 24.