Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спочутний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спочутний
Берлін: Українське слово, 1924

Спочутни́й, а, е. Сочувствующій, сочувственый. Знаходив дуже спочутну собі душу. К. ХП. 24.