Словарь української мови (1924)/справджувати
Зовнішній вигляд
◀ справдешній | Словарь української мови С справджувати |
справджуватися ▶ |
|
Спра́вджувати, джую, єш, сов. в. справди́ти, джу́, ди́ш, гл. Исполнять, исполнить, осуществлять, осуществить. Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.