Словарь української мови (1924)/справлятися

by Борис Грінченко

◀ справляти

Словарь української мови Борис Грінченко С справлятися

справний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Справля́тися, вля́юся, єшся, сов. в. спра́витися, влюся, вишся, гл. 1) Управляться, управиться, дѣлать, сдѣлать свое дѣло. Ну, справивсь, — гляди ж, щоб і друге діло зробив. Рудч. Ск. I. 145. 2) Примириться, кончить полюбовно. Угор.