Словарь української мови (1924)/спреждевіку
| ◀ спрежа | Словарь української мови С спреждевіку |
спречатися ▶ |
|
Спреждеві́ку, спрежеві́ку, нар. Въ прежнія времена, съ давнихъ временъ. Спреждевіку чорти були білі. Мнж. 128. Шлях, та такий, шо він там спрежевіку проложений. Мнж. 37.