Словарь української мови (1924)/спромагатися
| ◀ спроквола | Словарь української мови С спромагатися |
спромеж ▶ |
|
Спромага́тися, га́юся, єшся, сов. в. спромогти́ся, можуся, жешся, гл. 1) Получать, получить возможность, смочь, возмочь. Не спроможеться кінчити. Єв. Л. XIV. 29. 2) Разживаться, разжиться, получить средства сдѣлать, собраться со средствами. Спромігся дід на обід, а баба на кисіль. Ном. № 4904. Боже мій! коли то я спроможусь своїх волів купити? Кобел. у. Спромігся Солопій весною на горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 93).