Словарь української мови (1924)/спрягатися
| ◀ спрягати | Словарь української мови С спрягатися |
спрягнути ▶ |
|
Спряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. спрягти́ся, жу́ся, же́шся, гл. 1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Харьк. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом Г. Барв. 267. 2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить. Рудч. Ск. I. 27.