Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спузарь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спузарь
Берлін: Українське слово, 1924

Спуза́рь, ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полони́ні, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спу́зом), отъ чего и получилъ свое названіе. Шух. I. 190.