Словарь української мови (1924)/спуст

by Борис Грінченко

◀ спусковатий

Словарь української мови Борис Грінченко С спуст

спустити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спуст, ту, м. 1) Мѣра: три ведра водки. Котл. Ен. IV. 24. Тепер пішов до оренди да взяв спуст горілки; покрепивсь по гірких трудах, не забув і жінки. ЗОЮР. II. 89. 2) Большой рубанокъ, стругъ. НВолын., Екат. у. Вх. Зн. 66. 3) = Кощок. Шух. I. 229.