Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/співучий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
співучий
Берлін: Українське слово, 1924

Співу́чий, а, е. 1) Любящій пѣть, много поющій. Черк. у. 2) Пѣвучій. Голосок тихий, співучий. О. 1862. IX. 69.