Словарь української мови (1924)/спірний

by Борис Грінченко

◀ спірка

Словарь української мови Борис Грінченко С спірний

спірниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спі́рни́й, а, е. 1) Скорый, быстрый. Спірний кінь. Канев. у. Сухе жито спірне молотити. Лебед. у. Чоловік спірний до роботи. Кіев. у. 2) Спорный, прибыльный, выгодный. Набиток злий не спірний. Ном. № 10374. Яке не вилягло та не поплуталось жито, те спірне косити, а те — ні. Волч. у.