Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спіти
Берлін: Українське слово, 1924

Спі́ти, спі́ю, єш, гл. Зрѣть, спѣть. Ой з-за гори вітер віє — калина не спіє. Чуб. V. 83.