Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спіх

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спіх
Берлін: Українське слово, 1924

Спіх, ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? Грин. II. 145. У роботі багато сміху, — то мало спіху. Павлогр. у. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Кв. Ум. Спішо́к. Ном. № 10274.