Словарь української мови (1924)/спіх

by Борис Грінченко

◀ спітнявіти

Словарь української мови Борис Грінченко С спіх

спішвити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спіх, ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? Грин. II. 145. У роботі багато сміху, — то мало спіху. Павлогр. у. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Кв. Ум. Спішо́к. Ном. № 10274.