Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/срібліти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
срібліти
Берлін: Українське слово, 1924

Сріблі́ти, лі́ю, єш, гл. Серебриться. Чи ба яке сукно, аж срібліє. Черниг. г.