Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стабуритися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стабуритися
Берлін: Українське слово, 1924

Ста́буритися, рюся, ришся, гл. Столпиться. Стабурились коло криниці: той собі лізе води, той собі, а п'яні, та й один у криницю впав. Канев. у.