Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стадник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стадник
Берлін: Українське слово, 1924

Ста́дник, ка, м. 1) Пастухъ лошадей. О. 1862. II. 61. У Гребинки повидимому пастухъ рогатаго скота: Вже панський стадник Опанас, покинувши товар, що пас, з кишені витягнув сопілку. Греб. 373. 2) Жеребець при стадѣ кобылъ. 3) Быкъ при стадѣ коровъ.