Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/старожил

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
старожил
Берлін: Українське слово, 1924

Старожи́л, ла, м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг. Мкр. Г. 35.