Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/старопілля

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
старопілля
Берлін: Українське слово, 1924

Старопі́лля, ля, с. Долго обрабатываемое, истощенное поле. Як земля виробляна з під лісу, то на її краще родить, як на старополлі. Черн. г.