Словарь української мови (1924)/староста
Зовнішній вигляд
◀ старосвітщина | Словарь української мови С староста |
староство ▶ |
|
Ста́роста, ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91. 4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. Старо́стонько.