Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/староста

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
староста
Берлін: Українське слово, 1924

Ста́роста, ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91. 4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. Старо́стонько.