Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/старітися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
старітися
Берлін: Українське слово, 1924

Ста́рітися, ріюся, єшся, гл. Стариться. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті, а ще гірше старітися у білих палатах. Шевч. 99.