Словарь української мови (1924)/стерегти

by Борис Грінченко

◀ стеребкатися

Словарь української мови Борис Грінченко С стерегти

стерегтися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стерегти́, жу́, же́ш, гл. 1) Стеречь, остерегать. Сижу дома та стережу, то й ціле. ЗОЮР. I. 9. Береженого Бог береже, а козаченька шабля стереже. Нп. 2) Слѣдить за кѣмъ. Ми не знали тоді, хто підпалив, але вже стерегли її — чи не вона те зробила. Новомоск. у.