Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стихати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стихати
Берлін: Українське слово, 1924

Стиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. сти́хнути, хну, неш, гл. Стихать, стихнуть, утихать, утихнуть, затихать, затихнуть, умолкать, умолкнуть. То стала злая хуртовина по Чорному морю стихати. Макс. Музики стихли. Стор. М. Пр. 82. У селі і в полі усе давно стихло, тільки не стихає в гаю соловейко. Хата 14.