Словарь української мови (1924)/стичка
Зовнішній вигляд
◀ стихомиритися | Словарь української мови С стичка |
стишати ▶ |
|
Сти́чка, ки, ж. Случай. Ні, зо мною стичка та (що вузди вкрадено) сталась уперед, а послі вже й у попа. Екат. у. (Залюб.).