Словарь української мови (1924)/стишатися
| ◀ стишати | Словарь української мови С стишатися |
стишіти ▶ |
|
Стиша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. сти́шитися, шуся, шишся, гл. Утихать, утихнуть, успокоиться. На селі вже гомін стишався. МВ. (О. 1862. I. 173). А щоб ти не стишавсь. Ном. № 3736. Вона лягла стишилась-стишилась, — тіки дух зводиться. Павлогр. у. Ледві вже його розговорила: і цілувала вже, і обнімала, — насилу стишився. МВ. (О. 1862. III. 66). Навіки стишилась. Мил. 165.