Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сторож

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сторож
Берлін: Українське слово, 1924

Сто́рож, жа, м. 1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю. Грин. I. 169. 2) При выдалбливаніи лодки (ду́ба) изъ цѣльной колоды — для того, чтобы рабочій зналъ, когда стѣнки сдѣлались достаточно тонки, просверливаютъ изрѣдка снаружи колоды дыры не болѣе 1 в. глубиной, которыя и наз. сторожа́ми; когда работающій дойдетъ до сторожів, дальнѣйшее выдалбливаніе прекращается. Вас. 151.