Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сторч

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сторч
Берлін: Українське слово, 1924

Сторч, нар. 1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами. 2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати. Котл. Ен. IV. 8. 3) — диви́тися, зирну́ти, погляда́ти. Смотрѣть, взглянуть, посматривать изподлобья, сурово, недружелюбно. Старий насупить брови, зирне на його сторч та й каже: нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Кв. Сторч на море поглядає. Шевч.