Словарь української мови (1924)/стоячий
| ◀ стояти | Словарь української мови С стоячий |
стоячка ▶ |
|
Стоя́чий, а, е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 1106. 2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий. Ном. № 8904.
| ◀ стояти | Словарь української мови Борис Грінченко С стоячий |
стоячка ▶ |
|
Словарь української мови — С
стоячий
Борис Грінченко
1924
Стоя́чий, а, е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 1106. 2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий. Ном. № 8904.