Словарь української мови (1924)/стражник
| ◀ страждувати | Словарь української мови С стражник |
стражниця ▶ |
|
Стра́жник, ка, м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати. Нп.