Словарь української мови (1924)/страх
| ◀ страфитися | Словарь української мови С страх |
страхати ▶ |
|
Страх, ху́, м. 1) Страхъ, ужасъ. Страхи на ляхи. Ном. № 871. Шила вдова молода край битого шляху, набралася удова великого страху. Нп. 2) род. стра́ха. Пугало, страшилище. 3) Привидѣніе, призракъ. 4) — завдава́ти. Внушать страхъ, устрашать. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, страху завдавати. Макс. Ум. Страшо́к.
Страх, нар. Очень, ужасно. Страх йому їсти захотілось. Рудч. Ск. I. 135. Енея не любила страх. Котл. Ен. I. 6.