Словарь української мови (1924)/строюдитися

by Борис Грінченко

◀ строюдити

Словарь української мови Борис Грінченко С строюдитися

струб ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Строю́дитися, джуся, дишся, гл. Встревожиться. Шелесть щось в лісі.... а вони й строюдились від тії мари. Полт. у. 2) Затосковать. Строюдився за родиною, аж заголосив. Полт. у.