Словарь української мови (1924)/струг
| ◀ струб | Словарь української мови С струг |
струга ▶ |
|
Струг, га, м. 1) Стругъ, скобель. Шух. 260. Вас. 164. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. I. 237. Баштанник сидів коло куріня і щось стругав стругом. Левиц. Пов. 227. 2) Рыба форель, Salmo fario. Вх. Пч. II. 20. Ум. Стружо́к, стру́женько. Вас. 178.