Словарь української мови (1924)/струхнути

by Борис Грінченко

◀ струтити

Словарь української мови Борис Грінченко С струхнути

струхнутися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Струхну́ти, хну́, неш, гл. = Струснути. Коли б струхнув хоть головою. Котл. Ен. II. 31.

Стру́х(ну)ти, хну, не́ш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. К. Іов. 30. Галя може струхла там у землі. Рудч. Ск. I. 138.