Словарь української мови (1924)/струшувати

by Борис Грінченко

◀ струччя

Словарь української мови Борис Грінченко С струшувати

стрюк ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стру́шувати, шую, єш, сов. в. струси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Стряхивать, стряхнуть. Кожух його струшує. МВ. II. 26. 2) Отрясывать, отрясти. Піду хоч яблучок струшу. Рудч. Ск. II. 60. Струсив грушу, назбірав… груш. Чуб. II. 147.