Словарь української мови (1924)/стрільба

by Борис Грінченко

◀ стріль

Словарь української мови Борис Грінченко С стрільба

стрільний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стрільба́, би́, ж. 1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою. Гол. I. 95. 2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває. Гол. I. 195.