Словарь української мови (1924)/стукнути

by Борис Грінченко

◀ стукіт

Словарь української мови Борис Грінченко С стукнути

стукнутися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сту́кнути, ну, неш, гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. АД. 1. 23. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. Чуб. V. 170. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл. Стор. М. Пр. 44.