Словарь української мови (1924)/стукнути
| ◀ стукіт | Словарь української мови С стукнути |
стукнутися ▶ |
|
Сту́кнути, ну, неш, гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. АД. 1. 23. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. Чуб. V. 170. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл. Стор. М. Пр. 44.