Словарь української мови (1924)/ступак

by Борис Грінченко

◀ ступа

Словарь української мови Борис Грінченко С ступак

ступакувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ступа́к, ка́, м. 1) Конная мельница. 2) Конь, хорошо идущій шагомъ. Чуб. II. 322. Чує Петро, — тупотять коні.... Роспізнає нешвидку ристь двох ступаків. К. ЧР. 150. Два бахмати, гривасті ступаки ішли під ними. К. МБ. XI. 143. 3) Перекладина въ лопатѣ или заступѣ для упора ноги при копаніи. Міус. окр. Ум. Ступачо́к. Кінь-ступачок. Чуб. III. 183.