Словарь української мови (1924)/ступати
| ◀ ступатень | Словарь української мови С ступати |
ступачок ▶ |
|
Ступа́ти, па́ю, єш, сов. в. ступи́ти, плю́, пиш, гл. Ступать, шагать, итти. Я ледве ступаю. Шевч. Ступай сміло: куля не візьме. ЗОЮР. I. 97. Широко ступав Марко. Стор. М. Пр. 25. А чи позволить батенько гуляти, а чи додому ступати? Грин. III. 384. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Не зна на яку ступити. Не знаетъ что ему дѣлать, попалъ въ неловкое положеніе. Ном. № 3189. Стара зовсім скрутилась, не зна далі, на яку й ступити. МВ. (О. 1862. III. 47). Ступи́ти в бо́жу путь. Умереть. Дай, Боже, щоб Василь удавсь у твого батька, то я б спокійно ступила в Божу путь. Г. Барв. 540.