Словарь української мови (1924)/стійчик

by Борис Грінченко

◀ стійність

Словарь української мови Борис Грінченко С стійчик

стік ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сті́йчик, ка, м. 1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах. ЗОЮР. I. 135. 2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи. Рк. Левиц.